Ольга Пильник: «Чому саме кераміка? Так повела доля…»
З усіх куточків виставкової зали на мене дивляться ангели, але вони явно розходяться з моїм про них уявленням. Смішні, світлі і добрі, навіть «куражні», що і робить їх такими привабливими, вони грають на музичних інструментах, керують мотоциклом, сидять просто на цераті, їздять на самокаті, мирно дрімають у фотелі; ніби герої казки чи мультика, що відпочивають перед наступною виставою. Можливо, у цій алегоричній скульптурці, яка повертає мене на багато років назад, втілена мрія і молодої львівської скульпторки Ольги Пильник?